Среда, 26.04.2017, 00:17
| RSS
Меню сайта
Разделы новостей
Аналитика [166]
Интервью [554]
Культура [1586]
Спорт [2559]
Общество [763]
Новости [30596]
Обзор СМИ [36361]
Политобозрение [480]
Экономика [4719]
Наука [1795]
Библиотека [414]
Сотрудничество [3]
Видео Новости
Погода, Новости, загрузка...
Главная » 2007 » Ноябрь » 9 » Вірменський хрест на спині османів - Част. II
Вірменський хрест на спині османів - Част. II
14:53

Analitika.at.ua. Знищення вірмен у 1850 — 1908 рр. та події в Аданському вілайєті були лише підготовкою до масового знищення цього народу. До того, як младотурки захопили владу в Туреччині, причини знищення вірмен були іншими:

 

— спроба звільнитися з-під контролю Англії;

 

— намагання закріпитися на захоплених територіях, де вони були у меншості (насамперед за вірою).

 

1908 року зі зміною влади змінилася й ідеологія геноциду вірмен. Тепер такою став панісламізм. Для войовничої ідеології панісламізму була характерна нетерпимість до немусульман, вона закликала до отуреччення усіх не турецьких народів. Вступаючи у Першу світову війну, уряд младотурків уже мав певні «напрацювання» у вірменському питанні.

 

Вимога отуреччення нетурецьких народів була висунута на з’їзді партії «Союз та прогрес» («Иттіхад ве Теракі») 1911 року в Салоніках. Потім політичні та військові кола Туреччини прийняли рішення про здійснення геноциду вірмен по всій імперії. На початку 1914 року владі на місцях було розіслано розпорядження щодо засобів, які повинні бути застосовані стосовно вірмен. Факт розсилання розпоряджень вказує на те, що велика кількість загиблих під час Першої світової війни вірмен не може бути віднесена до жертв військових дій.

 

Вступ Туреччини у Першу світову війну в серпні 1914 року, на думку младотурків, був подарунком долі для вирішення вірменського питання. У країні було запроваджено військовий стан. У цих умовах з тюрем випустили злочинців, які відбували строк за вбивства та крадіжки. Одночасно почалася депортація вірмен східних вілайєтів у глибину країни. З армії було відраховано військових— вірменів, потім їх перевезли до так званих накопичувальних пунктів, де більшість з них розстріляли.

 

У лютому 1915 року відбулося таємне засідання уряду младотурків. Виступи лідерів та ідеологів партії «Союз та прогрес» вражають своєю цинічністю. Наведемо деякі з них.

 

Ідеолог партії доктор Назім-бей: «Потрібно діяти швидко та рішуче. Вірмени небезпечні, як гнійник. Спочатку ця отруйна виразка може здатися виліковною, але якщо талановитий лікар не втрутиться вчасно, вона може довести до смерті. Якщо ми задовольнимося місцевими погромами, такими, як 1909 року в Адані, то лише зіпсуємо справу, бо викличемо підозру тих, кого збираємося знищити пізніше. Я маю на увазі арабів та курдів. Таким чином, небезпека збільшиться утричі, здійснення програми ускладниться. Необхідно повністю знищити вірменську націю, не залишаючи на нашій землі жодного живого вірмена. Навіть саме слово «вірмен» повинно бути стерто з пам’яті. Війна надає нам чудову можливість, ми можемо не боятися ані втручання великих держав, ані протестів міжнародної преси. Вони не встигнуть зрушити з місця, як все буде виконано, закінчено. Різня буде загальною, у живих не залишиться жодного вірмена. Можливо, серед нас знайдуться люди, які скажуть: «Кому потрібна така жорстокість, що нам зробили діти, старики, інваліди, за що їх знищувати? Нехай буде покарано того, хто винен. Але нападати на стариків, жінок, дітей, які сидять у своїх будинках, — це злочин проти цивілізації, проти людства! Доктор Назім перебільшує, його роздуми несерйозні». Прошу вас не бути такими жалісливими та милосердними, це смертельна хвороба. Хіба війна, що розпочалася, не є варварством? У чому винен селянин, відірваний від землі, від своо села, вбитий на полі бою, або торговець, якого забрали з магазину та кинули під град куль? Хіба вони здійснили злочин, щоб помирати у таких муках! Жорстокість — закон природи, адже навіть рослини, щоб вижити, пожирають одне одного! Подумайте добре, для чого ми здійснили цю революцію? У чому полягала наша мета? У поваленні Абдули Гаміда та його прибічників? У тому, щоб зайняти їхні місця? Я так не думаю. Я хочу, щоб на цій землі жили тільки турки, щоб вони були її повновладними господарями. Будь-кого, хто не є турком, має бути знищено — хоч би до якої національності та релігії він належав. Нехай ця країна очиститься від чужорідних елементів. Релігія для мене не має ціни, моя віра — пантюркізм».

 

Доктор Вехаєдин Шакір: «Якщо п’яниця Мойсей, волоцюга Христос, сирота Магомет зуміли створити, кожний на своїй землі, світові релігії, то невже інтелігенти, які володіють волею та силою, не в змозі знову роздмухати полум’я пантюркізму! Засновуючи Османську імперію на принципі націоналізму, ми створюємо справжню владу Іттіхада. Для нас прийнятний тільки турок. Нації, які залишилися у спадок від минулого нації, є чужими та шкідливими бур’янами, і для очищення нашої землі ми зобов’язані вирвати їх з корінням. Така вимога революції, така її мета, саме для цього ми назвали владу комітету «Союз та прогрес» «Новим турецьким урядом», назавжди вивівши з вжитку слово «османський». І справді, яка ціна цьому слову? Елементи різних національностей, прикриваючись ним, створили якесь зборище народів, яке з наукового погляду не може називатися країною. У кращому випадку можна сказати, що це земля, залишена Османом у спадок своїм синам. Вона схожа на хлів, де під одним дахом зібрано всіх домашніх тварин: вірменів, греків, болгар, босняків, помаків, сербів, албанців, курдів, черкесів, арабів, грузинів, лазів. Усіх їх ми хотіли об’єднати у єдине ціле під назвою «османець». Але не вдалося. Гуси, качки, кури, барани, корови, бики, телята живуть разом, не змінюючись; так само і різні народи, які поселилися на нашій землі, зберігають свої національні особливості. За найменшої нагоди вони почнуть пригноблювати турків та віднімати у нас наші землі, вони стануть незалежними. Чи не так вчинили румуни, серби, болгари, македонці?

 

Гасан Фехмі, проповідник панісламізму: «З вашого великодушного дозволу та з Божою допомогою я хотів би у кількох словах продовжити думку моїх друзів, спираючись, однак, не на європейські науки, а на східну мудрість та на наш священний закон шаріат, який вчить: «Все, що небезпечно, повинно бути знищене». Доведено, що вірмени нам шкодять, оскільки вони піднялися проти нашої священної партії «Іттіхад ве теракі» та змусили відступити зятя героя свободи Єнвера-паші (мається на увазі повстання вірмен Вана); відповідно у нас є законна підстава знищити їх, щоб жодного вірмена не залишилося у живих. Я представляю п’ятдесят тисяч студентів, які вивчають іслам, і можу дати вам релігійний дозвіл на це — фетву.

 

Юридичний принцип однаково поширюється на стариків, жінок, дітей, інвалідів. Вбивайте, знищуйте усіх! Ось той легкий спосіб знищення, який я вам пропоную. Країна у стані війни. Ми відправимо усіх вірмен, здатних битися, на фронт проти росіян, у тилу ж зосередимо наші спеціальні військові частини. Знищення вірмен, які опиняться між двох вогнів, неминуче. Що ж до хворих, які залишаться в будинках, старих, жінок та дітей, то наші віруючі ними займуться. Вони заволодіють їхнім майном, заберуть їхніх дівчат».

 

За пропозицією Таліата-паші після обговорення відбулося голосування. Рішення про винищення вірмен було ухвалено одноголосно, з умовою, що в живих не залишиться жодної людини…

 

1 листопада 1914 — 20 квітня 1915 р. — початок депортації та знищення вірмен.

 

24 квітня 1915 року младотурецькі керівники — Талаат-паша, Енвер-паша, Джемаль-паша — наказали зібрати усю вірменську інтелігенцію у Стамбулі та депортувати її. Більшість було вбито того ж дня. У цей же день арешти інтелігенції прокотилися Константинополем. Заарештували представників інтелектуальної, релігійної, економічної та політичної еліти. Не було пред’явлено жодних звинувачень, ці люди були винні лише в тому, що вони були вірменами.

 

З травня — червня 1915 року почалася масова депортація вірмен Західної Вірменії (вілайєти Ван, Ерзерум, Бітліс, Харберд, Себастія, Діарбекір), Кілікії, Західної Анатолії та інших місцевостей. Людей, немов тварин, гнали через пустелі у Мессопотамію та Сирію. По дорозі каравани грабували, багатьох вбили. Але навіть ті, хто дійшов до спеціальних таборів, не був у безпеці. Дуже часто їх невеликими групами виводили у пустелю й знищували. А ще й голод, відсутність елементарних санітарних умов, епідемії.

 

Знищення вірмен тривало до 1918 року. За чотири криваві роки були знищено більш як 1,5 млн вірмен. У вілайєті Трапезунд було депортовано більш як 30 тисяч вірмен. У пустелі Шеттате знайшли свою смерть близько 60 тисяч. У вілайєті Дейр Зор загинуло 200 тисяч. Понад один мільйон було розсіяно по всьому світу.

 

Знищення вірмен тривало і після 1918 р. Зайнявши Каракліс, турки вчинили різню вірменського населення — було вбито кілька тисяч осіб. У вересні того ж 1918 року турецькі війська зайняли Баку і разом з азербайджанськими націоналістами вчинили різню місцевого вірменського населення.

 

У 1918—1920 рр. новим місцем погромів та різні вірменського населення стало місто Шуши. У вересні 1918 р. турецькі війська пішли на місто, розорюючи дорогою вірменські села та знищуючи їхнє населення. 25 вересня місто Шуши було зайнято. Протрималися там турки до кінця Першої світової війни. У грудня 1918 р. у місто увійшли англійці. Генерал-губернатором Карабаху (де і було місто Шуши) було призначено мусаватиста Хосров-бека Султанова. За допомогою турецьких військових інструкторів він сформував курдські загони, які разом з частинами армії мусаватистів розмістилися у вірменській частині Шуши. У червні 1919 року відбулися перші погроми вірмен Шуши. У ніч на 5 червня у місті та найближчих селах було вбито не менше 500 вірмен, 23 березня — 30 тисяч. Спалено всю вірменську частину міста.

 

Протягом 1919 — 1920 рр. вірмени почали повертатися до місць свого мешкання. Однак держави, у зони впливу яких входили території компактного проживання вірмен після Першої світової війни, і не думали перейматися їхньою безпекою. Цим не забарилися скористатися турецькі військові, яких на той час на вірменських територіях ще багато залишалося. У січні 1920 року під час двадцятиденного погрому загинуло 11 тисяч вірмен — мешканців Маваша (Кілікія).

 

Ще одним епізодом трагедії вірменського народу стала різанина вірмен у західних регіонах Туреччини під час греко-турецької війни 1919 — 1922 рр. 9 вересня 1921 р. турки увірвалися в місто Ізмір та вчинили різанину вірменів та греків. У гавані було затоплено судна з вірменськими та грецькими біженцями, більшість з яких були жінки, старики та діти.

 

Події у Ізмірі фактично закінчилося знищення вірмен. Чому фактично? По-перше, 22 серпня 1939 року Адольф Гітлер сказав: «Хто, зрештою, пам’ятає вірменську різанину?». По-друге, до цього часу у світі є країни, які не визнають факту геноциду вірмен.

 

Завершити розповідь про геноцид вірмен хотілося б висловлюваннями відомих людей з цього питання.

 

 Борис Єльцин: «Геноцид вірменського народу 1915 — 1922 рр. — це сором людства. Прощення цьому немає і не буде. Геноцид визнали Росія, багато держав світу. Туреччині час покаятися. Я довгі роки спостерігаю і бачу: Вірменія відроджується» (12 жовтня 2002 року, Єреван).

 

Морган Жан-Жак де Марі (французький археолог та історик): «Коли уважно читаєш документи щодо різанини вірмен, вражає передбачливість та вміння, з яким младотурецький уряд організував ці злодійства. Все було передбачено: обеззброєння жертв, знищення молоді, здатної чинити опір, масове переселення та муки в дорозі, знищення чоловіків у дорозі, відбір жінок і дівчат для їх навернення в іслам... Настане день, коли ці злочинці — чи то берлінські, чи то азійські — відповідатимуть за свої вчинки і поплатяться за скоєні злочини...»

 

Вероніка СОБКО

personal-plus.net

Категория: Библиотека | Просмотров: 1161
Календарь новостей
«  Ноябрь 2007  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Поиск
Ссылки
Статистика
PanArmenian News.am Noravank.am Деловой Экспресс Настроение Azg
Любое использование материалов сайта ИАЦ Analitika в сети интернет, допустимо при условии, указания имени автора и размещения гиперссылки на http://analitika.at.ua. Использование материалов сайта вне сети интернет, допускается исключительно с письменного разрешения правообладателя.

Рейтинг@Mail.ru