Незабаром у США та Австралії вийдуть два альбоми вірменського рок-музиканта Ваана Арцруні, створені на основі ассірійської духовної несторіанської музики.

Вірменський рок-музикант видав 8 дисків, записав чимало саундтреків для документальних та анімаційних фільмів, а також випустив кілька сольних DVD.

В доробку музиканта – інструментальна і камерна музика, виконання рок-композицій у супроводі симфонічного оркестру разом з Artsruni Project. А минулого року він узявся за обробку ассірійської духовної  несторіанської музики, записавши два альбоми, що незабаром вийдуть у США та Австралії.

Про все це Новинареві розповів сам Ваан Арцруні на другий день після свого концерту, який відбувся у найстарішому єреванському рок-клубі STOP.

Ваане, то чому саме ассірійські духовні співи?

Ассірійці, так само як греки та вірмени, у 1915 році потерпіли від геноциду в Туреччині. Ассірійська діаспора дуже сильна, а церква – одна з найдревніших, їхній музичній традиції – півтори тисячі років, але їхні співи жодного разу не записувались. Тому ми запросили священиків й записали близько 6 годин музики: усю божественну літургію від Хрещення до Воскресіння.

Яку музику слухають вірмени сьогодні?

Серед вірмен популярна музика — рабіз. Це поняття, корені якого сягають совкового робітничого мистецтва, коли при кожному радянському ресторані був колектив, що веселив народ. Рабіз - це музика для танців, це поп-фолк, який має прикладне значення й пов’язаний з поглинанням їжі, нестримними східними радостями, танцями. 

Крім того, вірмени слухають музику, яка має зв’язок сучасною та класичною вірменською поезією. Ця музика не є масовою, і в силу цього не дуже доступна в хорошому значенні цього слова. Є ще сегмент, близький мені - рок-музика, яка бурхливо розвивається завдяки клубному руху. Ще є підліткова англомовна рок-музика, пов’язана з американським роком, і „попса”. 

В Україні звання народного артиста можуть дати російському виконавцю. Чи можливе таке у Вірменії?

У Вірменії є один приклад, коли звання дали Шарлю Азнавуру. Він – французький шансоньє, тобто своєю творчістю він ніяким боком не пов’язаний з вірменською культурою. Але останнім часом це звання почали давати людям, які не заслуговують на нього. Втім, щоб присвоїли [званная народного] артисту з іншої країни, такого немає.

Чи знайомі ви з українським роком?

Я чув [Олега]Скрипку та його гурт «ВВ». Знаю один дуже серйозний український музичний колектив, який грає фольк-рок… А також про фестиваль у Шешорах. Із задоволенням взяв би участь у «Країні мрій», втім, все залежить від того, наскільки це входить в контекст прогресивної музики, року, фольк-року, що ми граємо. Загалом, мої знання про український рок нерегулярні. Просто не вистачає часу: коли я записував божественні літургії, не слухав жодної музики, оскільки це вибивало з колії.

Фольклорне начало [у музиці]є дуже важливим для мене, тому мені цікава скандинавська рок-музика, де червоною ниткою проходить нордична культура. А от у російській рок-музиці цього немає, якось розмазано у них це, не зрозуміло.

У Вірменії на пальцях можна перерахувати гурти, які серйозно переосмислюють фольклорний матеріал, але це більше підліткова музика.