Четверг, 28.03.2024, 14:09
| RSS
Меню сайта
Разделы новостей
Аналитика [166]
Интервью [560]
Культура [1586]
Спорт [2558]
Общество [763]
Новости [30593]
Обзор СМИ [36362]
Политобозрение [480]
Экономика [4719]
Наука [1795]
Библиотека [414]
Сотрудничество [3]
Видео Новости
Погода, Новости, загрузка...
Главная » 2008 » Сентябрь » 17 » Металобрухтових справ майстер
Металобрухтових справ майстер
14:49

ANALITIKA.at.ua.

 

фото з приватного архіву Алєкяна

Вірменський художник Ара Алєкян у своїй майстерні

 

Вірменський професійний скульптор Ара Алєкян зварює свої скульптури з металобрухту. Здебільшого із заліза народжуються образи живих тварин, але часом автор створює й постаті людей

 

Через великі розміри оригінальні роботи 49-річного художника Ари Алекяна прикрашають переважно вулиці Єревану, а не місцеві галереї. І автор дуже з того тішиться – чимало місцевих мешканців та гостей столиці можуть торкнутися до них руками, роздивитися деталі й, звісно, сфотографуватися. А зарубіжні колекціонери – придбати скульптури, приміром одну з них виявив бажання купити український бізнесмен, прізвище якого Алєкян не розголошує.

 

Аро, як народилася  ідея «ліпити» з металобрухту тварин?

 

Я майструю не лише тварин, роблю також скульптури людей. У центрі Єревану стоїть моя скульптура Адама. А сам задум з’явився у 1987 після закінчення Єреванської державної академії мистецтв. Спочатку я виконував композиції з дроту, вони були тоненькі й невеликі. З бронзи подібні скульптури робити було важко й згодом я уявив їх по-іншому, з металобрухту.

 

Де Ви берете матеріал?

 

В автомайстернях, пунктах металобрухту. Вони обходяться майже за безцінь, хоча деякі деталі та запчастини я купую, але вони недорогі. Для скульптури підходить будь-яке залізо, аби лиш воно зварювалося. А ще під час вибору матеріалу мене цікавлять його форми, тобто, обираючи залізо, я дивлюсь на нього як на майбутню скульптуру.

 

А скільки часу йде на виготовлення однієї скульптури?

 

Майже півроку, бо це дуже важка робота, й свої витвори я виготовляю без ескізів. Спочатку я уявляю скульптуру повністю, а потім її «ліплю». Свого першого залізного коня я зробив у 1995 році, а роком пізніше – другого. З першин конем пов’язана цікава історія. Вірменські митці проводили акцію, під час якої мого коня обмотали старими радянськими газетами й підпалили, що символізувало відродження незалежної Вірменії, початок нової ери для країни.

 

Я знаю, що у Єревані поруч з кінотеатром Москва стояла скульптура залізного буйвола. Втім, зараз її немає. Куди вона поділась? 

 

Буйвола хоче придбати один бізнесмен, до речі, він з України, більше нічого не можу про нього сказати. Так само, як і про ціну цієї скульптури, це секрет. Зараз біля цього кінотеатру стоїть кінь та 3-метровий павук, в іншому місці Єревану розмістилися металобрухтові риба та носоріг. 

 

У якому жанрі виконані ваші роботи? 

 

Не можу сказати, бо не знаю. Я їх роблю від душі. Одні кажуть, це поп-арт, інші —сюрреалізм.

 

Наскільки вірмени цікавляться образотворчим мистецтвом?

 

Скульптура коштує дорого, її не можна, побачивши вперше, одразу купити, тим паче мої. Згодом, можливо, таке й буде. Мої скульптури купують італійці, французи, росіяни. У Вірменії об’єкти образотворчого мистецтва можуть дозволити собі лише заможні люди, але у них немає смаку та достатньої освіти, щоб розбиратися у справжньому  мистецтві.  Натомість інтелігентні люди, які дуже цінують й шанують мистецтво, бідні, у їхніх кишенях пусто.

 

А на скільки держава підтримує культуру?

 

Мене вона ніяк не підтримує. Кажуть, що існує державна культурна політика, але я не знаю, яка вона (сміється).

 

Аро, що Вас надихає на створення скульптур?

 

Поруч зі мною стоїть дружина, її звати Лоліта. Вона чує нашу розмову й радить назвати себе на роль музи. 

 

А чи є у вас учні?

 

Ні, бо під час виготовлення своїх скульптур я використовую зварку, від чого псується зір. Часом до мене приходять на практику студенти Єреванської художньої академії. Їм подобаються мої роботи, їх цікавить процес виготовлення скульптур з металобрухту.

 

Чи берете  участь у міжнародних художніх виставках?

 

Мої роботи оцінюються у місцевих конкурсах. Щоб потрапити на міжнародний мистецький конкурс, потрібно самому попрацювати над цим, приміром, пошукати інформацію в Інтернеті, показати свій доробок. Я цього ще не робив.

 

Де вам цікавіше виставлятись: у галереї чи на вулиці? 

 

Хороше запитання. У галереї мої вироби побачить кілька, ну максимум сотня людей, а на вулиці значно більше. Причому люди можуть їх помацати, добре роздивитися, сфотографуватися поруч. 

 

Кого з українських скульпторів Ви знаєте?

 

Нікого, я пам’ятаю радянських скульпторів, серед яких були грузини, молдавани, українці. У ті часи митці ліпили тільки в жанрі соцреалізму, потім, коли Союз розвалився, художники зіткнулися з проблемою самовираження, знаходження чогось свого. Я на пальцях можу порахувати вірменських скульпторів, які змогли знайти себе у мистецтві.

 

А чи є у залізі душа?

 

Звісно, у всього на землі є душа, її потрібно лиш відчути.

 

Новинар Ольга Жила

Категория: Библиотека | Просмотров: 1151
Календарь новостей
«  Сентябрь 2008  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Поиск
Ссылки
Статистика
PanArmenian News.am Noravank.am Деловой Экспресс Настроение Azg
Любое использование материалов сайта ИАЦ Analitika в сети интернет, допустимо при условии, указания имени автора и размещения гиперссылки на //analitika.at.ua. Использование материалов сайта вне сети интернет, допускается исключительно с письменного разрешения правообладателя.

Рейтинг@Mail.ru